Нестача батьківської турботи у Віктора, спрага любові у його батька, бажання відчувати потрібність у Марії та жага ділитися любов’ю у Владислави. У кожного з них своя травма й свої орієнтири чи тотеми, що керують ними, плекаючи любов або ненависть. Це роман передусім про хвору, загублену, розтерзану душу, частково кожного з нас.
Написаний на початку 2000-х, «Тотем» Степана Процюка став і знаком нової літературної епохи, і соціально-психологічним портретом травмованої нації, і справжнім проривом у новому українському письмі. Через майже чверть століття роман виходить у новій редакції, продовжуючи вражати натуралізмом тем та образів.