Вони зустрілися в університетській аудиторії: він викладає грецьку, вона слухачка курсу. Він поволі сліпне. Вона втратила голос, але намагається заговорити. Вони з цікавістю придивляються одне до одного.
Невдовзі обоє розуміють, що їх об’єднує ще й глибший біль. Вона кілька місяців тому втратила і матір, і право опіки над восьмирічним сином. Йому досі болить дорослішання між Кореєю та Німеччиною, він живе в стані розірваності між двома культурами й мовами й у страху втратити незалежність.
Поступово вони зближуються — їхні голоси переплітаються з дивовижною красою, коли обоє рухаються від темряви до світла, від мовчання до подиху й вираження.
У книзі «Уроки грецької» Хан Ґан розгортає зворушливу історію про дві зранені душі, які втративши все, знайшли порятунок одна в одній. І зустрілись вони в звичайній університетській аудиторії, що стала для них безпечним прихистком: місцем, де можна бути вразливими й водночас сильними.